Про існування БОГА! Філософ Стефан Моліньє ставить під сумнів існування Бога з філософської точки зору, спираючись на десятиліття досліджень. Він визначає існування і класифікує сутності на три групи: ті, що існують, ті, що можуть існувати без доказів, і самосуперечливі сутності. Зосереджуючись на останній, лекція критикує риси Бога — всезнання та всемогутність, ставлячи логічні дилеми. Крім того, досліджується взаємозв'язок між свідомістю та мозком. Зрештою, він робить висновок, що існування Бога не відповідає критеріям доказів і логіки, запрошуючи замислитися над наслідками віри в неіснуючу сутність. Визначення існування — 1:37 Категорії існування - 3:05 Природа існування — 4:56 Розуміння самопротиріччя — 8:14 Роль доказів - 13:19 Дослідження існування Бога - 18:54 Проблема всемогутності - 22:21 Свідомість і її межі - 23:44 Еволюція та складність - 25:02 Висновок: Справа проти Бога — 29:14 Фінальні думки про існування - 32:03

Філософ Стефан Моліньє розглядає складне і часто суперечливе питання неіснування Бога. Спираючись на понад чотири десятиліття філософських досліджень і особистий шлях від християнства до атеїзму, він прагне розібрати і спростувати існування Бога в лаконічних рамках. Визнаючи чутливість теми, дискусія базується на повазі до християнської етики, водночас прагнучи прояснити логічні параметри, що керують дискусією про існування Бога. Стефан починає з встановлення чіткого визначення існування, відрізняючи його від загальних понять буття. Він використовує близькі аналогії — як двері та дерева — щоб показати, як існування можна класифікувати. Розділено три окремі категорії існування: ті, що існують, ті, що могли б існувати, але ще не доведени, і ті, що не можуть існувати через суперечливі властивості. Через ці категорії він підкреслює, що існування сутності має узгоджуватися як з емпіричними доказами, так і з логічною послідовністю. Стефан заглиблюється в першу категорію, обговорюючи сутності, які беззаперечно реальні та доведені за допомогою сенсорних доказів. Він стверджує, що дерева є відчутними та спостережуваними, що підтверджує, що їхнє існування можна безпосередньо виміряти. Далі обговорення переходить до гіпотетичних сутностей, які можуть існувати, але ще не підтверджені. Приклади на кшталт міфічного єдинорога підкреслюють, що хоча деякі речі не були доведені, вони не суперечать принципам розуму чи доказів. Суть аргументу тут починає розкриватися, коли Стефан розглядає те, що він називає «самосуперечливими сутностями», зосереджуючись особливо на природі Бога. Критично аналізуючи риси, приписувані Богові — всезнання та всемогутність — він ставить глибокі питання. Якщо Бог знає майбутнє з абсолютною впевненістю, чи може Він також його змінити? Цей логічний глухий кут ставить Бога у сферу третьої категорії, ілюструючи, що поняття всемогутньої, всезнаючої істоти веде до суперечностей. Він далі досліджує взаємодію свідомості та фізичного мозку, стверджуючи, що свідомість не може існувати без свого біологічного аналога, підсилюючи ідею, що наслідок вимагає причини. Аналогії, що ілюструють неможливість мати світло без джерела або гравітацію без маси, лежать в основі логіки, що свідомість неминуче пов'язана з матеріальним світом. Протягом усього дискурсу Стефан застосовує сувору логіку та зрозумілі метафори, втілюючи складні філософські поняття в доступній рамці. Висновок підкреслює, що підтвердження існування Бога вимагає дотримання доказів і логічної послідовності — двох стовпів, які, на його думку, Бог не досягає. Пропонуючи, що Бог належить до категорії самосуперечливих сутностей, основа подкасту завершується декларацією: він стверджує, що можна впевнено стверджувати, що Бога не існує, спираючись на встановлені критерії розуму і доказів. Підсумовуючи свої думки, Стефан запрошує замислитися над наслідками віри в неіснуючу сутність, визнаючи психологічні наслідки молитви Богові і водночас стверджуючи Його неіснування. Він завершує закликом до зворотного зв'язку та залучення, запрошуючи слухачів кинути виклик його міркуванню в дусі філософського дискурсу.